Тема
нестандартних уроків надзвичайно актуальна сьогодні. Наша держава стоїть на порозі глобальних змін
у суспільстві. Людина, вимоги до життя дуже змінилися. І, на мою думку, основні
проблеми, які вчитель має розв’язати на уроці з учнями, - уміння мислити,
комунікабельність, необхідно вирішувати
пробудженням творчості, активності, захопленням дітей, інтересом до навчального
процесу. Тому важливо використовувати особливі форми і методи навчання для
цього. Актуальним є створення нових освітніх технологій, які мають сприяти
загальному розвиткові особистості, формуванню її світоглядної культури,
індивідуального досвіду, інтуїції, творчості, інтегративності мислення.
Сьогодні
нестандартні (нетрадиційні) уроки є звичною ознакою будь-якої школи, можна
навіть говорити про «моду» на той чи інший тип уроку, та ставлення до них не
можна назвати однозначним.
Пошук шляхів активізації
пізнавальної діяльності учнів на уроках – не нова проблема в дидактиці.
Проблемами методики уроку, шляхів його вдосконалення переймалися багато вчених
і вчителів таких, як А. М. Алексюк, Ю. К. Бабанський, Є. М. Ільїн, M. І. Махмутов, В. О. Оніщук, І. П. Підласий,
Д. О. Тхоржевський. H. M. Яковлев та багато інших. На
небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка з'явилася в нашій
школі ще в середині 70-х років, масова практика школи відреагувала
нестандартними уроками. Головна мета таких уроків - пробудження и утримання інтересу
до навчальної праці. В різних роботах, посібниках з педагогіки наводиться визначення,
класифікація, методика проведення нестандартних уроків в школі.
Однак чіткого визначення поняття
«нестандартний урок» у педагогічній літературі досі не існує. Найбільш
поширеною є характеристика такого уроку як імпровізованого навчального заняття,
що має нестандартну (невизначену) структуру та невизначений задум й
організаційну форму. З іншого боку, нестандартним можна назвати уроки у тій чи
іншій технології навчання. Наприклад, особисто зорієнтований урок, урок у
розвивальній системі навчання, модульний урок тощо.
Слід
зазначити, що не існує й загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі
існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними.
У
педагогічній практиці частіше проводяться такі нестандартні уроки - як
урок-семінар, урок-лекція, урок-конференція, урок-гра (ділова чи рольова),
урок-подорож, рідше - урок-змагання, урок-консультація, урок-діалог,
урок-аукціон, урок-“суд”, бінарні чи комп'ютерні уроки, уроки пошуку істини,
уроки “без дзвінка”, уроки-концерти та інші.
Для
більшості нестандартних уроків, як правило, характерні: колективні способи
роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація
пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя;
нестандартні підходи до оцінювання тощо.
Не
можна не сказати про те, що при виборі типу уроку важливо враховувати вікові
особливості учнів, їх бажання і вміння, а також той фактичний матеріал, який
вивчатиметься на даному уроці.
Зважаючи
на те, що останні декілька років я працюю з учнями 7-9 класів, все це є актуальним, оскільки в підлітковому
віці спостерігаються потреба у створенні власного світогляду, прагнення до
дорослості, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на
самоствердження в суспільстві. З огляду на це найбільш продуктивними у цьому
віці є нестандартні уроки, які залучають підлітка до діяльного розв’язання завдань і проблем,
ставлять його в позицію причетності до подій. Адже відомий педагог А. Макаренко
стверджував: «Яка дитина в грі, така вона здебільшого буде в праці». Тому майбутній
діяч виховується насамперед у грі, зокрема на нестандартних уроках під час
повторення, вивчення та закріплення нового навчального матеріалу.
Більшість
уроків нестандартної форми передбачає групове навчання, що сприяє реалізації
комплексних його цілей, засвоєнню бази знань; формує навички самоконтролю,
вміння висловлювати особисту думку і враховувати думки інших, почуття обов’язку
й відповідальності за результати навчання. Учень на таких уроках не лише
сприймає певну суму знань, а бере активну участь у їх засвоєнні, опановує
способи самостійного їх поповнення і розширення.
До
нестандартних уроків готуємося заздалегідь, адже нестандартний урок є одним з
останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки
основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.
Також
слід зауважити на тому, що не слід
перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди
характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю,
їм властива велика витрата часу. Проте нестандартні підходи можна застосовувати
на різних етапах стандартних (традиційних) уроків, а саме: при сприйманні та
усвідомленні виучуваного матеріалу, при актуалізації знань та вмінь учнів, при
закріпленні тощо.
Наприклад,
на початку уроку та для закріплення матеріалу в кінці заняття я використовую інтерактивний
метод «Мікрофон», який передбачає питання у такій формі: «Про що я дізнаюсь на
сьогоднішньому уроці, що нового вивчу?», «Що я вивчив на сьогоднішньому уроці,
про що дізнався?» тощо.
Нестандартні за змістом
запитання, незвичний погляд на проблему створюють певну емоційну обстановку на
уроці, активізують учнів, сприяють розвиткові логічного мислення, бажання
пізнати явища чи проблему не однобоко, а багатогранно.
На відміну від звичайного
уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні
заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів,
нахилів, здібностей кожного учня.
Адже основним завданням
для кожного вчителя є підключити учня до активної та самостійної діяльності,
поставити його в позицію суб’єкта цієї діяльності. Практична самостійна
діяльність – це найважливіша умова формування працьовитості та
відповідальності. Ось чому таким важливим фактором є взаємодія вчителя та учня
на уроці. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, як тимчасовий
психологічний стан, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи
предмета.
Тому використання й
проведення різних нестандартних уроків є найефективнішим засобом, для
організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі школярів, що
сприяє досягненню високих результатів у роботі. Емоційному настрою учнів на
таких уроках сприяють стимулюючі репліки вчителя: “Правильно, молодці”,
“Оцінимо відповідь разом”, “Давайте поміркуємо”. Такі звернення налаштовують на
атмосферу співпраці: учень виступає дослідником, шукає і знаходить відповіді,
запрошуючи вчителя як консультанта. Розглянемо приклади таких уроків.
Незважаючи
на невеликий педагогічний досвід, в практиці мною було застосовано деякі види
нестандартних уроків. Одним із них є інтегрований, або бінарний урок. Разом з
вчителем англійської мови Касьяновою В. О., опрацювавши багато матеріалу і
врахувавши особливості викладання обох мов, вікові та індивідуальні особливості
учнів, нами було проведено урок з теми «Прикметник в українській та англійській
мовах». Основна мета уроку була досягнута – висока активність учнів, викликана
нестандартною формою уроку, зацікавленість навчальною діяльністю та розвиток
логічного мислення, вміння висловлювати свою думку, аргументувати свій вибір.
Досить
ефективним для закріплення великого обсягу матеріалу є уроки-захисти проектів.
Такі уроки я застосовую для учнів 9 класів. Прикладом цього є захист проектів
на такі теми «»Енеїда» І. П. Котляревського – енциклопедія українського
народознавства», «Світове значення творчості Т. Г. Шевченка». Загальна тема
проекту розподіляється на мікротеми, які протягом одного-двох місяців учні
готують під керівництвом вчителя. Проте вчитель не сам виконує роботу, а
допомагає, скеровує роботу учнів. Результатом діяльності учнів є захист
проекту, що відображає їхнє власне бачення теми, їхню творчість у підході до опрацювання
та оформлення матеріалу, прагнення продемонструвати свою роботу. І хочу
відмітити, що такий вид уроку стимулює учнів самостійно, глибше засвоїти
матеріал, зацікавлює їх формою проведення, адже вони є головними доповідачами,
самі оцінюють один одного, відчувають більше самостійності і
відповідальності, що й передбачає
нестандартний урок.
Отже, використання нестандартних уроків
і окремих нестандартних прийомів педагогічної техніки та технології на уроках
сприяє творчості як вчителя, так і учнів.
Переваги нестандартних уроків в порівнянні із звичними структурами
уроків в тому, що підвищується інтерес учнів до навчання, їх активність в
пізнанні і творчості, самостійність пошуків знань, переживання успіху
досягнень, ініціативність, можливість індивідуального підходу до учнів,
використання інноваційних та інформаційних педагогічних технологій, розвиток
культури спілкування, взаємовідповідальності тощо.
Але є деякі складності
і недоліки використання нестандартних уроків: затрати більшого часу на
підготовку і проведення таких уроків; не всі учні в рівній мірі активні; організаційні
труднощі (дисципліна, правила поведінки); ускладнюється система оцінювання,
аналізу результатів навчання; забезпечення науково-методичної і
матеріально-технічної бази навчання; знаходження певного місця таких уроків в
навчально-виховному процесі тощо.
Тому для того, щоб
проводити нестандартні уроки, слід ґрунтовно готуватися до них як учителю, так
і учням. Проте зацікавленість предметом учнів, їхня активність на уроках,
виправдовує недоліки нестандартного уроку. Недарма педагог – новатор В.О. Сухомлинський казав, що до хорошого
уроку треба готуватися все життя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ:
1.
Бабанський Ю. К. Оптимізація навчально-виховного
процесу: Методичні основи. – М.: Педагогіка, 1982. – 192с.
2. Баранник
Н. Л. Урок-гра « Найрозумніший». Повторення вивченого // Вивчаємо українську
мову та літературу. – 2007. - №14. – С. 33-36.
3. Бєляєв О. М. Інтегровані уроки рідної мови //
Дивослово. – 2003. - №5. – С.36-40.
4. Бєляєв О.
М. Сучасний урок української мови. – К. : Рад. школа, 1981.
5. Волокітіна
А. Море, сонце і … навчання (урок-естафета) // Дивослово. – 1999. - №6. – С.
26-27.
6.
Гаврилова В.С. Мова. Суспільство. Особистість. Урок-конференція // Вивчаємо
українську мову та літературу. – 2004. - №22-23. – С. 17-19.
7. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні
технології. – К. : Академвидав, 2004.
8. Іванов І. П. Енциклопедія
колективних творчих справ. – М.: Педагогіка, 1989. – 207с.
9. Кратасюк Л. Урок-конкурс //
Дивослово. – 1998. - №4. – С. 56-57.
10. Мельничайко В. Я., Пентилюк М. І., Рожило Л. П.
Удосконалення змісту і методів навчання української мови. – К. : Рад. школа,
1982.
11. Методика викладання української мови в школі / С. І.
Дорошенко, М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко та ін. – К. : Вища школа, 1992.
12. Онищук В. Типи, структура і методика уроку в школі.
– К.: Радянська школа, 1976. – 184с.
13. Панчук О. «Ігрова допомога» на уроках української
мови // Українська мова та література в школі. – 2007. - №3. – С. 27-29.
14. Пентилюк М. І., Окуневич Т. Г. Сучасний урок
української мови. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 176с.
15. Пластун Я. Текст, його основні ознаки та структурні
особливості : Урок-подорож // Українська мова та література. – 2006. - №29-30.
– С. 3-5.
16.
Пометун О. І. , Пироженко Л. В. та ін. Сучасний урок.
Інтерактивні технології навчання: Наук. – метод. посіб. / За ред.. О. І.
Пометун. – К. :А.С. К.,2003. – 192с.
17. Пономаренко О. В. Урок
програма-передач // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. - №9. – С.
17-18.
18. Попова Т. Ю. Рольова гра на уроках
словесності // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - №16. –
С.18-19.
19. Форми навчання в школі / За ред. Ю.
І. Мальованого. – К. : Освіта, 1992.
20. Цінько С. та ін. Інноваційні методи
в навчанні рідної мови // Українська мова та література. – 2007. - №2. – С.
9-13.
ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА:
Немає коментарів:
Дописати коментар