Проба пера, вірші, присвячені рідному місту!

МІЙ  ОЧАКІВ

Очаків – місто моє рідне,

Корінням ти своїм дійшов

Від кімерійців та сарматів

До князя на ім’я Вітовт.

Менгді-Гірей тут був недовго,

Фортецю туркам він віддав

Та майже через 300 років

Григорій з прізвищем Потьомкін

Слов’янські риси здарував.

Це місто-порт, це місто – красень,

                                         Рибальство тут було завжди

                             Бичок, тарань та піленгаси –              

                                    Слова відомі навкруги.

           

     Лани хлібів та винограду,

      Піщані пляжі та сади –

     Це входить до такого складу,

      Що я кохатиму завжди.

      Міцній, рости і будь квітучим!

      Часи щасливі вже ідуть!

     Очаків – це ім’я величне,

     Ти це ніколи не забудь!

 Константинова Анастасія, 10 клас. 

 

                        Очаків

Очаків – порадник мій, батько і син;

У кого спитатися, як не у тебе?

На цілій планеті такий ти один,

Лиш над тобою синіє так небо.

Лише обіч тебе так квітнуть хліба,

Лиш обіч тебе так лащиться море.

То хай тебе чорна минає журба

І не торкнеться нещастя і горе.

Очаків – мій краю найкращий до болю,

Який ти прекрасний в натхненну цю мить!

Я, син твій, ціную й бережу твою волю,

Хай пісня про тебе над морем дзвенить.

Константинова Анастасія, 10 клас.